З чого починається ефективний урок? (Пам’ятка для вчителя)

                   1.На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

                   2.Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів  самостійно думати і працювати.

                   3. Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

                   4. Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

                   5.Якщо ваш голос передає ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції,  а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

                            6. Кожен учень по–своєму сприймає матеріал. Зауважте на це.

                   7.Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова,  а на думки.

 8.Добрій пам’яті передує тільки пильна увага.

9. Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

10. Чогось навчити можна тільки практикою.

                   11. Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

                  12.Якщо дитина дивується  - вона починає мислити. Нові ідеї  - продукт творчої уяви.

                   13.Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

14.Учіть дітей робити записи.

15.Запамятовування матеріалу часто-густо залежить від якості його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

                   16. Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання . Застосовуйте ці мотиви на уроках.

                   17. Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

                   18. Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

                   19. Учитель не має говорити без зупину. Діти не встигатимуть за його думками.

                   20. Проте, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого боку, а з боку учнів.

  Як уникнути неуспішності школярів?

  -         Створювати доброзичливу атмосферу в класі.

 -         Дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватися посібниками.

 -         Давати план відповіді, дозволяти користуватись планом, складеним удома.

-         Допомагати сконцентрувати  увагу на головних питаннях теми.

-         Звертати увагу на типові помилки учнів.

-         Підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху при поясненні нового матеріалу.

-         Темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для «слабких» учнів.

-         Акцентувати увагу на головних моментах нової теми.

-         З’ясовувати  ступінь розуміння матеріалу слабкими учнями, стимулювати записування.

-         Використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння.

 -         Втягувати «слабких» учнів у бесіду.

  У ході виконання вправ:

 -         Раціонально та обмірковано підбирати вправи для самостійної роботи.

-         Оперативно допомагати «слабким» учням у ході виконання самостійної роботи.

 -      Ураховувати темп роботи учнів.

 -       Привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

     При подачі домашнього завдання:

-         Ураховувати оптимальність домашнього завдання.

-         Координувати обсяг домашнього завдання з іншими предметами.

 -         По можливості, домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками.

-         Роз’ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання.

-          Підбирати індивідуальні завдання для слабких учнів.

Рекомендації щодо роботи з інертними дітьми

1.     Не вимагати від них негайного включення в роботу, їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.

2.     Варто пам’ятати, що інертні учні не можуть виявляти  високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.

3.     Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обмірковування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.

4.     Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони відволікаються від попередньої ситуації.

5.     Треба уникати  ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно додавати час на обміркування запитання, на підготовку відповіді на нього.

6.     Під час виконання завдання не варто їх відволікати, переключати увагу на що-небудь інше.

7.     Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома.

Рекомендації вчителям щодо роботи зі «слабкими" учнями

«Слабкі» учні за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить урахувати вчитель:

-         У ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні.

-         Ці учні є успішними в таких видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки.

-         Для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи.

-         Вони схильні проникати в більш глибокі зв’язки та відносини всередині  навчального матеріалу , тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні  розуміння та знання предмета понад шкільну програму.

-         Вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань, перевірки отриманих результатів.

Умови ефективної роботи зі «слабкими учнями» 

1.     Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.

2.     Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.

3.     Не давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба  розбивати його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово.

4.     Не примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок.

5.     Шляхом правильної тактики  опитувань і заохочень  (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливостях учитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.

6.     Обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.

7.     Під час підготовки учнем відповіді дати йому час для перевірки та виправлення написаного.

8.     У мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну обстановку.

 

 

Рекомендації педагогам для роботи з гіперактивними дітьми.

1.     1.Ознайомтесь з інформацією про природу і виявленнях гіперактивності, зверніть увагу на особливості цих проявів під час перебування дитини в школі.

2.     2.Разом з дитиною і  її батьками зверніться за допомогою до шкільного психолога або психолога консультанта.

3.     3.Разом з психологом допомагайте дитині адаптуватися в умовах школи і в класному колективі – формуйте навички роботи в школі і в класному колективі – формуйте навички роботив школі, навчайте необхіднимсоціальним нормам і навичкам спілкування.

4.     4.для покращення навчальної роботи дитини введіть знайому систему  засоби – графіки, списки, годинниуи з дзвоником, плани навчань у виглядіпіктограм.

5.     5.В класі бажано мати мінімальну кількість  відвлікаючих  предметів (картини, стенди). Розклад уроків повинен бути  постійним, так як діти з гіперактивністю часто забуваютиь його.

6.     6.Міняйте режим урока – робіть хвилинки актинвого відпочинку з легкими фізичними вправами і релаксацією.

7.     7.Забезпечте гіперактивну дитину можливістю швдкого звернення за допомогою в випадках затруднення, оптимальне місце для  таакої дитини – в центрі класса, навпроти дошки. Вона повинна знаходитись перед очима вчителя.

8.     8.Виконуючи завдання гіперактивні діти часто не розуміють, що і як вони роблять. Не чекайте доки діялбність дитини  стане  хаотичною, вчасно допоможіть їй вірно  організувати роботу.

9.     9.Направляйте  зайву енергію гіперактивних дітей в корисну  роботу – під час урока попрохайте її вимити дошку, зібрати зошити і т.д…

10.   10.Робота   з гіперактивними дітьми повинна будуватися індивідуально. Давйте завдання в співвідношенні з робочим темпом і здібностями учня.

11.   11.На один відрізок  часу – одне завдання. Якщо – одне завдання велике, пропонуйте у вигляді послідовниц частин.

12.   12.Забезпечте для гіперактивної дитини умови у яких він буде більш зібраним. Наприклад: через 15 хвилин інтервали дозволяйте йому піднятися і походити по класу. Деякі гіператктивні діти краще концентрують увагу, вдіваючи навушники.

13.   13.Дотримуйтесь позитивної моделі поведінки. Не соромтеся хвалити дитину. Відмінну поведінку та успіхи у навчанні нагороджуйте.

14.   14.Запамятайте! Ваш спокій – найкращий зразок для дитини!

 

 

Рекомендації батькам та педагогам у роботі з агресивними дітьми

1.     Стратегія на усвідомлення дитиною агресивної та невпевненної поведінки: Не намагайтеся зрозуміти характер дитячої агресивності – захисний або більше схожий на жорстокість  без співчутя до ображеного; стимулюйте усвідомлення дитиною особливості вибухової та невпевненої поведінки; допомагайте агресивним дітям адекватно оцінювати емоційний стан дитини – жертви агресії, притиснення;  частіше розмовляйте з агресивними дітьми про палітру його особистого емоціональног стану; частіше питайте у агресивних дітей про варіанти вирішення конфліктних ситуацій; пояснюйте агресивній дитині дитині, якими іншими негресивними методами він може самовпевнитися, звернути увагу на себе інших людей; поясність дитині що таке спалах  гніву, покажіть руками, намалюйте стимулюючі позитивні  емоції, інтерес і відчуття гумору, питайте у агресивної дитини в яких ситуаціях він частше всього стає сердитим, втрачає над собою  контроль;пояснюйте агресивній дитині, навіщо необхідно і що означає «контролювати» власну агресію.

2.     Використовуйте стратегію стимуляції гуманних почуттів у агресора до інших дітей:  стимулюйте у агресивних  дітей вміння визнавати вслані помилки, переживання відчуття незручності, провини за агресивну поведінку; вчіть дитину  не перекладати провину на його агресивну поведінку на інших; розвивайте у агресивних дітей почуття симпатії; переживання до інших, одноліток, дорослих, тварин…

3.     Стратегія на реакцію агресивної поведінки дітьми: допомагайте дитині висловити негативні емоціональні настрої не гнівом і ворожістю, а іншими  емоціями та поведінкою; вчить проявляти гнів в стриманій формі вчіть агресивну дитину говорити словами про те, що ому подобаєтья або неподобається; вчіть дитину висловлювати агресію словами, а не фізичною силою; намагайтеся, виористовуючи почутт гумору, пояснити дитині схильній до агресії, що: « Якщо хтось на тебе свариться, то не потрібно сваритися у відповідь.»

4.     Стратегія на моделювання через провокацію і пропрорцію стану «тут і зараз»: вчить агресивних і образливих дітей, передавати мяч по колу обмінюючись необразливими іменами, жартівливиими прізвиськами; якщо дитина спеціально дратує інших, то сворюйте ігрові ситуації, в яких він будезмушений брати відповідальність за таку поведінку.

5.     Стратегія на переключення стану; стимулюйте позитивні емоції у агресивних дітей з метою переключення з агресивного стану на інше; використовуйте новину, незвичайність, раптовість ігрової і неігрової поведінки з предметами, щоб переключити дитину на неагресивну поведінку.

6.     Стратегія на попередження агресивного стану:

7.     Використовуйте стратегію стимуляції почуття гумору; оцінки, а не для провокації,·Ситуативно – індивідуальної агресії у дітей.