Причини та запобігання дитячого та підліткового суїциду

 

Причини та запобігання дитячого та підліткового суїциду

Романовська Д.Д., Швачій Р.А.

Ювенальна поліція фіксує сплеск небезпечних челенджів у соцмережах і спроб суїциду серед підлітків. «2021 рік почався з 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей від 10 до 16 років. Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, «груп смерті», на кшталт «Синього кита».

Занурення дитини або підлітка в світ соціальних мереж – це своєрідна втеча. Втеча від неможливості бути у реальності і переживати ті події, які відбуваються в реальності. Ця втеча зумовлюється почуттям непотрібності, кинутості та одинокості, думками типу «Я нікому не потрібен», «Мене ніхто не розуміє» і підліток продовжує таким чином втікати, втікаючи навіть у смерть…

Особливістю підліткового віку є схильність до максималізму, поділ всіх ситуацій, людей та переживань на чорне і біле, і переживаючи якусь негативну емоцію, підліток відчуває її як дуже інтенсивно, впадаючи на глибину. І часто якщо підліток потрапляє у точку відчаю, то йому здається, що виходу немає.

Інколи нам може здаватися, що об'єктивних причин для суїцидальної поведінки у дитини немає, бо ми бачимо, що вона з благополучної сім'ї, цілком доглянута, у неї все є, але насправді для гармонійного розвитку дитини і для відчуття того, що «Я цінний/-а», «Я важливий/-а», «Я хороший/-а», «Я любимий/-а» дітям потрібен час разом з найближчими, у взаємодії, в грі, коли дитину обіймають, говорять з нею на важливі теми (про життя, про любов, тривоги, страхи, про почуття). На жаль, часто дорослі не мають або не вважають за потрібне приділяти час на такі «не дуже важливі», на їх думку, речі…

Сучасні діти компенсують нестачу уваги до себе в інтернеті. Різні дослідження свідчать, що так звані «групи смерті» у соціальних мережах діти шукають самі. Ці «групи смерті» власне й побудовані на тому посилі, що «прийди у цей простір і тут тебе зрозуміють, тут тебе приймуть, нададуть лешкий вихід із ситуації». Тому справжня проблема не в цих групах, а в тому, які потреби діти реалізують за допомогою них. Не настільки важливим є обговорення самих «груп смерті», кільгагодинні «лекції» від батьків із застереженнями. Набагато важливіше приділити час дитині, провести його разом, поговорити про важливе, зайнятися чимісь цікавим і тоді дитина відчує у своїх батьках підтримку та опору, вона зможе довіряти їм та ділитися з ними важливими для неї темами.

До основних мотивів підліткових самогубств належать:

- «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

- «крик про допомогу» – людина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних людей, на ситуації, розвиток сімейних стосінків (батьків, однолітків тощо);

- «синдром Вертера» – наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера (за романом Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера»). Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

- загальний стрес через пандемію COVID-19 та соціально-психологічні проблеми, які з нею пов'язані, також може стати однією з причин схильності до суїцидальної поведінки [1].

Система профілактики суїциду серед підлітків включає в себе наступні компоненти:

1. Психологічна просвіта педагогів, батьків та учнів (передбачає створення у навчальному закладі інформаційного куточка з методичною літературою, телефонами довіри, даними про режими роботи кризових центрів та спеціалізованих лікарень.

Передбачається проведення відповідної роботи на семінарах, в майстернях, класах, групах:

а) з педагогами - на семінарах «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як піднята соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості у психології, педагогіці та суспільстві»; в педагогічній майстерні «Вибір адекватних методів педагогічної дії», «Що робити, якщо ми все перепробували?», «Як допомогти вашій дитині?», «Дитина із неблагополучної сім’ї» «Конфлікти між вчителями і підлітками» тощо;

Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки у здобувачів освіти здійснювати наступні види допомоги [4]:

- підбирайте «ключі» до розгадки суїциду, ;

- приймайте дитину/підлітка як особистість;

- налагодьте турботливі стосунки; не сперечайтеся;

- запитуйте;

- пропонуйте конструктивні підходи; вселяйте надію;

- оцініть міру ризику самогубства;

- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;

- зверніться за допомогою до працівників психологічної служби;

- важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку здобувача освіти;

- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу, класному керівнику, куратору групи, викладачу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій ситуації. Особливо це стосується практичного психолога - йому слід чітко дотримуватися «Етичного кодексу психолога», адже саме це забезпечить йому довіру з боку здобувачів освіти у критичний для них час.

б) з батьками – психологічний клас «У сім’ї підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»; групи зустрічей для батьків проблемних учнів;

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Батькам потрібно обмежувати перебування дітей в інтернеті та пояснювати їм, якої загрози може завдати певний контент у соціальних мережах. Наголошувати, щоб діти не спілкуватися з незнайомцями та не повторювали небезпечних дій, які пропонуються в соцмережах.

Що варто порекомендувати батькам?

Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:

- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує психологічний стан;

- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь негативним оцінюванням, не засуджуйте її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію [4].

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем – довірити вам усю правду, те, що на думці у дитини.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що можевідштовхнути дитину

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.

8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про особистісні, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.

10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити васвідчувати себе безпорадними, але вам, н ащастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.

12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

- батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми;

- діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо;

- якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо [4].

в) з учнями - цикл бесід про цінність особистості і сенс життя; диспут для учнів старших класів або закладів професійно-технічної освіти; уроки з психології — для молодшої та середньої школи «Я - це Я», «Я маю право відчувати і виражати свої почуття»; для середніх та старших класів «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий»; для підлітків та здобувачів професійно-технічної освіти «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес» тощо [3].

2. Створення позитивного психологічного клімату в закладі освіти та в сім'ї – залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів [2].

3. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій включає в себе:

1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцидальності учнів: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність спілкування; прагнення до домінування або орієнтації на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни у поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій; низький або високий; неадекватна самооцінка; неблагополучне сімейне оточення, рання дорослість; психотравмуючі події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, неблаговидний вчинок, погані стосунки у сім'ї та ін.); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

2. Виявлення ознак емоційних порушень: втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини або суму; відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, котра раніше приносила задоволення; втеча від контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення у людину-одинака; порушення уваги зі зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці.

3. Використання спеціальних психодіагностичних методів, таких як методика з визначення здатності учня до адаптації у кризові періоди розвитку; соціометрія і референтометрія; малюнкові тести («Дім - Дерево - Людина», «Моя сім'я»); методика «Шкільна тривожність» Філліпса; тест «Відношення до життя» (Т. Шрайдер); «Вербальний і фрустраційний тест» (Л. Собчик); методика визначення рівня нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації в стресі; об'єктивна методика визначення типу темпераменту за Б.Й. Цукановим;  модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (О.Є.Лічко, С.І.Подмазін) і карта виявлення ризику суїцидальності (В.М.Прийменко); тест на визначення суїцидального ризику СР-45; тест на виявлення суїцидальних намірів (Н.Шавровська, О.Гончаренко, І.Мельникова); методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М.В. Горська); й) методика діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності (Д. Рассел і М. Фергюсон); шкала депресії (адаптація Г. Балашова); методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд).

При нагоді можуть використовуватися й інші методики, що орієнтовані на виявлення ознак ризику суїцидної поведінки [3].

4. Психологічне консультування та психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій: робота психолога в цьому напрямку має носити компетентний характер і передбачати наступні заходи:

●    Консультативна робота з батьками, педагогами і учнями, спрямована на зняття провокуючих факторів.

●    Підвищення або розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.

●    Профілактика порушень психічного здоров'я.

●    Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях.

●    Навчання технікам керування емоціями, зняття м'язового й емоційного напруження.

5. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів. Цей компонент системи полягає у неперервному масовому моніторингу ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки учнів на всіх етапах роботи психолога, в тому числі і тих, що здійснюються за іншими розділами планових заходів психологічної служби навчального закладу.

6. Переадресування у разі необхідності суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю. На всіх етапах роботи можуть бути визначені ознаки психічних захворювань, що викликають суїцидальну поведінку. Тому психолог має бути готовий проконсультуватися з психіатром і передати йому справу.

7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю. Варто пам’ятати, що основне завдання адміністрації, педагогічного колективу та батьків – зберегти життя дитини. У роботі з батьками доцільно використати наступні рекомендації-пам’ятку, яку можна обговорити, і вручити кожному! [2]

Міністерство освіти і науки України запустило гарячу телефонну лінію психологічної допомоги та чат-бот у Telegram і Viber для батьків та вчителів, аби не допустити трагічних випадків з підлітками. Національна дитяча гаряча лінія: 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних); 116111 (безкоштовно з мобільних). Чат-бот «Кіберпес» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу [5].

Використана література:

1.     Жук А. Дитячий та підлітковий суїцид: як запобігти та допомогти. 2021. URL: https://ns-plus.com.ua/2019/06/01/dytyachyj-ta-pidlitkovyj-suyitsyd-yak-zapobigty-ta-dopomogty/.

2.     Как нам уменьшить число самоубийств в Украине: Проект национального плана действий (общественная инициатива) Одесса: Интерпринт, 2007. 50 с.

3.     Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді: Методичні рекомендації. К.: ІПППО АПН України, КФ ВМУРоЛ «Україна», ПП Щербатих О.В. 2007. 68 с.

4.     Розанов В.А., Моховиков А.Н., Стилиха Р. Предупреждение самоубийств у молодежи: Семейное руководство. Одесса: Общест. организация «Экологическое здоровье человека». 2003. 16 с.

5.     Строчинська Ю. Смертельний челендж у ТікТок. Як уберегти підлітків від негативного впливу соцмереж? 2021. URL: https://pereiaslav.city/read/events/129146/smertelnij-chelendzh-u-tiktok