Цінність і неповторність життя.

 

Цінність і неповторність життя.

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.

Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.

Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.

Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці – перед смертю – варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку – одразу після народження.

Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства.

По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі.

По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду. Кожна дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. Тому обов’язок і батьків , і суспільства – забезпечити кожній дитині гідні умови для її розвитку.

Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов’язана  була  зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це – дуже нелегко.

Не слід впадати і в крайнощі, дуже часто притаманні особливо молоді, яка суворо судить про старших людей, вважаючи, що якщо хтось з них не здійснив нічого видатного, то життя його було безплідним. Не слід поспішати з висновками, бо тут легко помилитися. Життєві обставини бувають різними. Так, багато хто із старшої генерації через війну, нестачі повоєнних років прожив важке буденне життя. Будь-яка людина в    старості заслуговує на шанобливе ставлення вже хоча б тому, що вона – жива людина. Й ще невідомо, як складеться життя тих, хто нині молодий і мріє про “висоти” життя, якими будуть під кінець життя вони самі. Крім того, не слід забувати, що ставленням до слабких і безпомічних людей також визначається цінність нашого життя.

Творити добро в міру своїх обдарувань і здібностей повинен кожний, адже це високе покликання людини. А кожна людина — це неповторна особистість. На цілій планеті немає двох однакових людей, навіть близнята, котрі зовні дуже схожі, насправді — різні, бо у кожного є свої відчуття, своє бачення подій, власне життя. Тому в кожної людини життя складається по-різному, і не можна його прожити за когось.

Бо ти на Землі — Людина,

Весела, чудна чи сумна.

На цілому світі — єдина,

Така неповторна, одна.

Й життя проживи без скверни.

А втратиш, то що не кажи,

Ніщо вже його не верне,

Тому ти життя бережи.

Життя людини – це найвища цінність

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам’ятайте мою настанову: найвища цінність – це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя – батькові ж обіцяв.

Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», – запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» – вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», – із жалем промовив він.

А люди й досі в тих землях пам’ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)

Кого ж із синів люди й досі пам’ятають, а про кого і згадки не лишилось? Чому? (Пам’ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)

Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?

А яку цінність має життя старшого сина? Чому?

На кого ви б хотіли бути схожими?

Що для цього необхідно?

Завдання.

Наведіть приклади життя таких людей – наших сучасників.

Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо…»

(Вірш «Життя і ми» — Інна Дзіньовська).

 А час біжить. Куди? Ніхто не знає.

Чому про це не думаємо ми?

Й життя кудись швиденько пропливає,

А нам здається, що даремно прожили.

Не можем свою долю ми змінити,

Але під силу нам покращити життя,

Ми можемо навчитися любити

І не тримати в собі ніжні почуття.

Ми можем дарувати свою ласку,

В підтримку слово вимовить чи два,

Дитині розказати щиру казку,

Щоб сни прекрасні бачила вона.

Усім потрібно завжди пам ‘ятати:

Не вічні в цьому світі, люди, ми,

Нам необхідно інших поважати,

Щоби не жити, як колись жили.

Любіть себе, та не безмежно,

Не бійтесь правди, хоч яка гірка,

Робіть, що хочете, та обережно,

І не лякайтесь сліз, що як ріка.

Життя — це подарунок для людини

Це шанс безсмертним спробувати стать,

Це найдорожчий скарб, єдиний,

Який не можна обмінять.

Життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні, притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати характер, волю, набувати хороші звички, різноманітні вміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.

 

Причини та запобігання дитячого та підліткового суїциду

 

Причини та запобігання дитячого та підліткового суїциду

Романовська Д.Д., Швачій Р.А.

Ювенальна поліція фіксує сплеск небезпечних челенджів у соцмережах і спроб суїциду серед підлітків. «2021 рік почався з 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей від 10 до 16 років. Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, «груп смерті», на кшталт «Синього кита».

Занурення дитини або підлітка в світ соціальних мереж – це своєрідна втеча. Втеча від неможливості бути у реальності і переживати ті події, які відбуваються в реальності. Ця втеча зумовлюється почуттям непотрібності, кинутості та одинокості, думками типу «Я нікому не потрібен», «Мене ніхто не розуміє» і підліток продовжує таким чином втікати, втікаючи навіть у смерть…

Особливістю підліткового віку є схильність до максималізму, поділ всіх ситуацій, людей та переживань на чорне і біле, і переживаючи якусь негативну емоцію, підліток відчуває її як дуже інтенсивно, впадаючи на глибину. І часто якщо підліток потрапляє у точку відчаю, то йому здається, що виходу немає.

Інколи нам може здаватися, що об'єктивних причин для суїцидальної поведінки у дитини немає, бо ми бачимо, що вона з благополучної сім'ї, цілком доглянута, у неї все є, але насправді для гармонійного розвитку дитини і для відчуття того, що «Я цінний/-а», «Я важливий/-а», «Я хороший/-а», «Я любимий/-а» дітям потрібен час разом з найближчими, у взаємодії, в грі, коли дитину обіймають, говорять з нею на важливі теми (про життя, про любов, тривоги, страхи, про почуття). На жаль, часто дорослі не мають або не вважають за потрібне приділяти час на такі «не дуже важливі», на їх думку, речі…

Сучасні діти компенсують нестачу уваги до себе в інтернеті. Різні дослідження свідчать, що так звані «групи смерті» у соціальних мережах діти шукають самі. Ці «групи смерті» власне й побудовані на тому посилі, що «прийди у цей простір і тут тебе зрозуміють, тут тебе приймуть, нададуть лешкий вихід із ситуації». Тому справжня проблема не в цих групах, а в тому, які потреби діти реалізують за допомогою них. Не настільки важливим є обговорення самих «груп смерті», кільгагодинні «лекції» від батьків із застереженнями. Набагато важливіше приділити час дитині, провести його разом, поговорити про важливе, зайнятися чимісь цікавим і тоді дитина відчує у своїх батьках підтримку та опору, вона зможе довіряти їм та ділитися з ними важливими для неї темами.

До основних мотивів підліткових самогубств належать:

- «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

- «крик про допомогу» – людина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних людей, на ситуації, розвиток сімейних стосінків (батьків, однолітків тощо);

- «синдром Вертера» – наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера (за романом Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера»). Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

- загальний стрес через пандемію COVID-19 та соціально-психологічні проблеми, які з нею пов'язані, також може стати однією з причин схильності до суїцидальної поведінки [1].

Система профілактики суїциду серед підлітків включає в себе наступні компоненти:

1. Психологічна просвіта педагогів, батьків та учнів (передбачає створення у навчальному закладі інформаційного куточка з методичною літературою, телефонами довіри, даними про режими роботи кризових центрів та спеціалізованих лікарень.

Передбачається проведення відповідної роботи на семінарах, в майстернях, класах, групах:

а) з педагогами - на семінарах «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як піднята соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості у психології, педагогіці та суспільстві»; в педагогічній майстерні «Вибір адекватних методів педагогічної дії», «Що робити, якщо ми все перепробували?», «Як допомогти вашій дитині?», «Дитина із неблагополучної сім’ї» «Конфлікти між вчителями і підлітками» тощо;

Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки у здобувачів освіти здійснювати наступні види допомоги [4]:

- підбирайте «ключі» до розгадки суїциду, ;

- приймайте дитину/підлітка як особистість;

- налагодьте турботливі стосунки; не сперечайтеся;

- запитуйте;

- пропонуйте конструктивні підходи; вселяйте надію;

- оцініть міру ризику самогубства;

- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;

- зверніться за допомогою до працівників психологічної служби;

- важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку здобувача освіти;

- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу, класному керівнику, куратору групи, викладачу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій ситуації. Особливо це стосується практичного психолога - йому слід чітко дотримуватися «Етичного кодексу психолога», адже саме це забезпечить йому довіру з боку здобувачів освіти у критичний для них час.

б) з батьками – психологічний клас «У сім’ї підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»; групи зустрічей для батьків проблемних учнів;

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім'ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Батькам потрібно обмежувати перебування дітей в інтернеті та пояснювати їм, якої загрози може завдати певний контент у соціальних мережах. Наголошувати, щоб діти не спілкуватися з незнайомцями та не повторювали небезпечних дій, які пропонуються в соцмережах.

Що варто порекомендувати батькам?

Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:

- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує психологічний стан;

- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь негативним оцінюванням, не засуджуйте її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію [4].

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем – довірити вам усю правду, те, що на думці у дитини.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що можевідштовхнути дитину

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.

8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про особистісні, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.

10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити васвідчувати себе безпорадними, але вам, н ащастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.

12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

- батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми;

- діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо;

- якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо [4].

в) з учнями - цикл бесід про цінність особистості і сенс життя; диспут для учнів старших класів або закладів професійно-технічної освіти; уроки з психології — для молодшої та середньої школи «Я - це Я», «Я маю право відчувати і виражати свої почуття»; для середніх та старших класів «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий»; для підлітків та здобувачів професійно-технічної освіти «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес» тощо [3].

2. Створення позитивного психологічного клімату в закладі освіти та в сім'ї – залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів [2].

3. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій включає в себе:

1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцидальності учнів: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність спілкування; прагнення до домінування або орієнтації на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни у поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій; низький або високий; неадекватна самооцінка; неблагополучне сімейне оточення, рання дорослість; психотравмуючі події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, неблаговидний вчинок, погані стосунки у сім'ї та ін.); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

2. Виявлення ознак емоційних порушень: втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду; постійне почуття самотності, непотрібності, провини або суму; відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, котра раніше приносила задоволення; втеча від контактів, ізоляція від друзів і сім'ї, перетворення у людину-одинака; порушення уваги зі зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці.

3. Використання спеціальних психодіагностичних методів, таких як методика з визначення здатності учня до адаптації у кризові періоди розвитку; соціометрія і референтометрія; малюнкові тести («Дім - Дерево - Людина», «Моя сім'я»); методика «Шкільна тривожність» Філліпса; тест «Відношення до життя» (Т. Шрайдер); «Вербальний і фрустраційний тест» (Л. Собчик); методика визначення рівня нервово-психічної стійкості, ризику дезадаптації в стресі; об'єктивна методика визначення типу темпераменту за Б.Й. Цукановим;  модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (О.Є.Лічко, С.І.Подмазін) і карта виявлення ризику суїцидальності (В.М.Прийменко); тест на визначення суїцидального ризику СР-45; тест на виявлення суїцидальних намірів (Н.Шавровська, О.Гончаренко, І.Мельникова); методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М.В. Горська); й) методика діагностики рівня суб'єктивного відчуття самотності (Д. Рассел і М. Фергюсон); шкала депресії (адаптація Г. Балашова); методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд).

При нагоді можуть використовуватися й інші методики, що орієнтовані на виявлення ознак ризику суїцидної поведінки [3].

4. Психологічне консультування та психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій: робота психолога в цьому напрямку має носити компетентний характер і передбачати наступні заходи:

●    Консультативна робота з батьками, педагогами і учнями, спрямована на зняття провокуючих факторів.

●    Підвищення або розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.

●    Профілактика порушень психічного здоров'я.

●    Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях.

●    Навчання технікам керування емоціями, зняття м'язового й емоційного напруження.

5. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів. Цей компонент системи полягає у неперервному масовому моніторингу ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки учнів на всіх етапах роботи психолога, в тому числі і тих, що здійснюються за іншими розділами планових заходів психологічної служби навчального закладу.

6. Переадресування у разі необхідності суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю. На всіх етапах роботи можуть бути визначені ознаки психічних захворювань, що викликають суїцидальну поведінку. Тому психолог має бути готовий проконсультуватися з психіатром і передати йому справу.

7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю. Варто пам’ятати, що основне завдання адміністрації, педагогічного колективу та батьків – зберегти життя дитини. У роботі з батьками доцільно використати наступні рекомендації-пам’ятку, яку можна обговорити, і вручити кожному! [2]

Міністерство освіти і науки України запустило гарячу телефонну лінію психологічної допомоги та чат-бот у Telegram і Viber для батьків та вчителів, аби не допустити трагічних випадків з підлітками. Національна дитяча гаряча лінія: 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних); 116111 (безкоштовно з мобільних). Чат-бот «Кіберпес» у Telegram і Viber допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу [5].

Використана література:

1.     Жук А. Дитячий та підлітковий суїцид: як запобігти та допомогти. 2021. URL: https://ns-plus.com.ua/2019/06/01/dytyachyj-ta-pidlitkovyj-suyitsyd-yak-zapobigty-ta-dopomogty/.

2.     Как нам уменьшить число самоубийств в Украине: Проект национального плана действий (общественная инициатива) Одесса: Интерпринт, 2007. 50 с.

3.     Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді: Методичні рекомендації. К.: ІПППО АПН України, КФ ВМУРоЛ «Україна», ПП Щербатих О.В. 2007. 68 с.

4.     Розанов В.А., Моховиков А.Н., Стилиха Р. Предупреждение самоубийств у молодежи: Семейное руководство. Одесса: Общест. организация «Экологическое здоровье человека». 2003. 16 с.

5.     Строчинська Ю. Смертельний челендж у ТікТок. Як уберегти підлітків від негативного впливу соцмереж? 2021. URL: https://pereiaslav.city/read/events/129146/smertelnij-chelendzh-u-tiktok

 

Безпечний інтернет

 Що потрібно знати батькам про кібербулінг?

Кібербулінг -це використання сили або впливу, прямо або побічно, в усній, письмовій чи фізичній формі, або шляхом демонстрації або іншого використання знімків, символів або чого-небудь іншого з метою залякування, погроз, цькування, переслідування або збентеження за допомогою інтернету або інших технологій, наприклад, мобільних телефонів.

Які форми кібербулінгу існують?

Троллінг (англ. Trolling) - навмисна провокація за допомогою образ і нецензурної лексики. Спрямований на те, щоб розлютити жертву і вивести її на зустрічні образи. 

Виключення - онлайн-бойкот або обмеження доступу до спільних онлайн-активностей (чати, ігри, групи в соціальних мережах).

Аутинг (англ. Outing) - розміщення якоїсь особистої інформації без згоди користувача, щоб принизити або зганьбити його.

Діссінг (англ. Dissing) називають передачу або публікацію компрометуючої інформації про жертву онлайн. Це робиться з метою зіпсувати репутацію жертви або нашкодити її відносинам з іншими людьми.

Хеппіслеппінг (англ. Happy slappying) -  зйомка роликів, в яких агресори б'ють жертву або знущаються над нею, щоб розмістити відео в Інтернеті.

Фрейпінг (англ. Fraping) - отримання доступу до цієї облікового запису людини в соціальних мережах для розміщення сумнівного контенту від його імені, ведення діалогів або образи інших користувачів.

Кетфішінг (англ. Catfishing) - створення копії профілю жертви в соціальних мережах на основі вкрадених фотографій і інших особистих даних.

Кіберсталкінг (англ. Cyberstalking) - переслідування в інтернеті, зокрема, спроби дорослих зв'язатися з дітьми і підлітками онлайн з метою особистої зустрічі і сексуальної близькості.

Обман - завоювання довіри користувача, щоб дізнатися якусь особисту інформацію про нього, а потім поширити її в мережі.

Офіційний сайт кіберполіції України: https://cyberpolice.gov.ua/contacts/

Цитата з сайту: «До завдань кіберполіції входять:

Реалізація державної політики в сфері протидії кіберзлочинності

Завчасне інформування населення про появу нових кіберзлочинців

Впровадження програмних засобів для систематизації кіберінцидентів

Реагування на запити зарубіжних партнерів, які будуть надходити по каналах Національної Цілодобової мережі контактних пунктів».

Департамент кіберполіції НПУ "Причорноморське Управління кіберполіції" м. Одеса, вул. Скидановський узвіз, 7А (048) 733-52-08

Що важливо зробити батькам, щоб забезпечити інтернет-безпеку дитині: 

1. Встановіть з дитиною довірливі відносини і поговорити про безпеку в Інтернеті.

2. Розкажіть своїй дитині про різні способи кібербулінгу. Зберігайте спокій, якщо дитина розповість, що щось подібне відбувалося з ним, або він сам брав участь в цих діях.

3. Домовтеся про те, що дитина може в будь-який час обговорити з вами будь-які загрози і тривоги, пов'язані з Інтернетом. Заохочуйте такі розмови. 

4. Попросіть дитину вийти з усіх груп, в яких, на його думку, може здійснюватися кібербулінг, заблокувати всіх «співрозмовників», спілкування з якими може принести шкоду самій дитині.

5. Розкажіть про існування кіберполіції та її завданнях, про те, що всі коментарі строго відслідковуються, про існуючу відповідальності за злочини, які пов'язані з кібербулінгом (штраф
батьків - від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян України).

6. Розкажіть про небажані для відвідування сайти.

7. Складіть Сімейну угоду з питань відвідування Інтернету (тимчасові норми, цілі використання, відмова від особистих зустрічей з «друзями» по Інтернету (ті, з ким не знайомий особисто),
збереження особистої інформації, обмеження доступу до особистих профілів тільки для друзів, визначити критерії тих, кого можна додавати в друзі тощо) та переконайтеся, що дитина приймає
її. 

8. Встановіть засоби батьківського контролю і блокування небажаного контенту. Періодично переглядайте звіти про діяльність дитини в Інтернеті. Зробіть так, щоб це стало частиною вашої Сімейного угоди.

9. Переконайтеся разом з дитиною в збереженні всіх паролів (своїх і дітей) в строгому секреті.

10. Обговоріть з підлітками проблеми мережевих азартних ігор і їх можливий ризик. Нагадайте, що згідно із законом діти не можуть грати в ці ігри.

11. Додайтесь в лист друзів Вашої дитини в соціальних мережах. Спілкуйтеся з ним і його друзями. Ніколи не втручайтеся в переписку дитини без його дозволу. Це може негативно вплинути на взаємини дитини з однолітками.

12. Просіть дитину тримати в безпечному місці свої гаджети, щоб ніхто не міг ними скористатися в його відсутність.

13. У разі, якщо дитина стала жертвою кібербулінгу, обов'язково доведіть до відома класного керівника, директора школи і, в разі необхідності, напишіть заяву в кіберполіцію.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.Перші кроки в Інтернеті робіть разом з дитиною:  

-  Допоможіть дитині правильно вибрати  ім’я й перевірити, щоб воно не відображало ніякої особистої про неї.

-  Наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не давали своєї адреси, номера телефону або  іншої інформації, включаючи інформацію про те , в яку школу вона ходить,де любить відпочивати і таке інше.

-  Розкажіть дитині про правила культурної  поведінки в Інтернеті, які не відрізняються від тих,   що існують у реальному житті.

-  Виховуйте  у дитини повагу до чужої власності. Поясніть їм це все одно, що крадіжка у магазині.

-  Накажіть своїй дитині ніколи не зустрічатися зі своїми  он – лайн друзями особисто.  Вони можуть бути не тими , за кого себе видають.

-  Попередьте свою дитину, що  не все, що вони читають або бачать  в он – лайні, є правдивим. 

2. Формуйте критичне сприйняття інформації.

У дитини в житті з батьками має бути можливість запитати - навіщо мені це робити? Чому?

• Формувати логічне мислення і здорову критичність дитини допомагають:
• ü          - квест-кімнати, міські квести, головоломки, кросворди, детективи;
• ü          - вирізання, випилювання, як це не дивно, стимулюють здорову критичність, вибірковість і трансформують            тривожність перед можливістю помилки;
• ü          - класична музика стимулює інтелект. (Ви помічали, що під класичну музику складно рекламувати всяку муть, вмикається опір і критичність). Заняття музикою розвивають різні структури мозку, включаючи критичність і вольову сферу.

3. Слідкуйте за тим, щоб у дитини (і у дорослого) був час без звукового шуму (без навушників, музики, голосів в телевізорі) - кілька хвилин тиші стимулює роботу гіпокампу - частини мозку, яка впорядковує інформацію, допомагає систематизувати досвід і емоції. Це допоможе, як мінімум, вийти з трансу і включити здорову критичність.

4. Надавайте право дитині на слово "НІ", самим навчитися його вчасно вимовляти.

5. Слідкуйте за режимом сну дитини.

Підлітковий вік - час позамежної навантаження на всі системи органів. Сон - можливість упорядкування інформації та відновлення на всіх рівнях. Якщо дитина не виспалася, у неї підвищується рівень тривоги, знижується імунітет як фізичний, так і психологічний, він стає більш категоричним.

Можливо, саме тут необхідно включити гиперконтроль - вимикати інтернет, вайфай  в нічний час.

6. Чим більше в житті дитини будь-якого віку віртуального - планшетного простору, тим більше повинно бути "об'ємних" тривимірних дій і контактів (ліпити, робити орігамі, створювати лего-міста, шити, займатися квілінгу, робити моделі літаків, збирати 3D пазли, ходити на картинг ...) Потрібно намагатися допомогти дитині побудувати нові відносини в реальному житті. Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями

7. Заохочуйте свою дитину ділитися з вами своїм досвідом роботи в Інтернеті .

Щиро поцікавтеся, яку музику слухає ваша дитина, які тексти він читає. Бути уважним до повторюваних символів, тем, малюнків, цитованим віршам, текстам пісень. Періодично переглядати контент сторінки дитини в соціальних мережах. Насолоджуйтеся Інтернетом разом  зі своїми дітьми.

Щоб допомогти дітям уникнути шкідливої та небезпечної інформації, яка негативно впливає на їхнє фізичне та психічне здоров’я  та морально – психологічний стан раджу почитати «Посібник безпечної роботи в он – лайні для батьків» http://www.microsoft.com/ukraine/athome/security/children/parentsguide

 8. У дитини має бути відчуття, що батьки його люблять,  люблять безумовно. У дитини не повинно бути думки, що любов і увагу потрібно заслуговувати. Сім'я формує у дитини відчуття МИ. А домашні завдання формують усвідомлення відповідальності і свого вкладу в сім'ю, формуючи таким чином відчуття приналежності до чогось більшого.

Саме у родині формується  відчуття власної цінності,  в родині дитина дізнається про свої найбільш зрілі якості і про  цінність для світу?

9. У дитини повинна бути можливість проявляти свої емоції. Будьте уважними до емоцій дитини, дозволяйте різним почуттям бути, забезпечуйте прийняття та емпатію.

Якщо у дитини є відчуття провини - він буде шукати спосіб себе покарати. Якщо він пригнічує гнів, він шукає способи самобичування - від сгризанія нігтів, отримання двійок, до шрамування. Псевдоагрессівні ігри - боулінг,  лазерні бої і бокс - іноді допомагають впоратися з накопиченими почуттями.

Можуть допомогти і комікси. Коли підліток сам їх малює, не просто дивиться.

Заняття фотографією - безпечний вихід з інтровертного стану підлітків в світ.

Привчайте своїх дітей довіряти інтуїції. Якщо щось примушує їх нервувати, вони мають вам про це сказати.

10. У житті кожної людини, не залежно від віку, повинні бути гармонізовані 4 теми: контакти, тіло, реалізація, творчість. 

Контакти - це гармонійне спілкування, можливість сказати Ми, належати до групи і відчувати цілісність і цінність свого Я.

Тіло - здоров'я, контакт з тілом, відчуття, що тіло подобається.

Реалізація - в шкільному віці - це навчання. Але важливо, щоб ця сфера не стосувалася тільки навчання. Це про контакт зі своїм потенціалом і можливості його реалізувати.

Творчість - це про розвиток творчого потенціалу.

Важливо відчути, яка сфера життя у наших дітей не заповнена? В яку вони "тікають". Кожна з них повинна бути проявлена в життя.

 11. Станьте маяком для вашої дитини.

Діти боятися дорослішати, дивлячись на наші втомлені збагачені інтелектом, але знеструмлені, безрадісні заклопотані обличчя. Чи є ми провідниками в Життя дитини? Отримуємо ми задоволення від життя? Чи вміємо ми дякувати? Дозволяємо собі хоч трохи радості і задоволення? Чим наповнене наше власне життя?

 12. Будьте уважними до таких поведінкових проявів дитини:

-  Розмови про безглуздість життя (пам'ятаємо, що підлітковий вік - і є часом екзистенціальних питань).

- Прощання, складання речей і завершення справ (таке теж буває, іноді і у них буває потреба упорядкувати життя)

-   Після напруги, емоційної нестабільності

-   Відчуття спокою, умиротворення і відчуття прийнятого рішення (цілком можливо, що, нарешті, отримали смс від коханої людини)

- Несподіваний приплив ніжності або навпаки відсторонення, прохання пробачити (здорові підлітки маятником також гойдаються від роздратування до ніжності)

-  Поява шрамів (пам'ятаємо, що іноді кожен може порізатися).

 13. Обов’язково контролюйте те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини. 

 14. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.  Перевіряйте вміст спілкування у приватних чатах. Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

15. Звертати увагу на коло спілкування дитини.

  При підготовці цих рекомендацій використовувались поради психолога С. Ройз та  ПОРАДИ БАТЬКАМ ВІД ОПЕРАТИВНИКІВ ДЕПАРТАМЕНТУ КІБЕРПОЛІЦІЇ.

14 інструментів батьківського контролю в онлайні: додатки, браузери, програми

 Аби зменшити кількість онлайн-загроз для дітей, батьки можуть поекспериментувати з технічними засобами. MediaSapiens зробив огляд найцікавіших із них.

MediaSapiens уже публікував поради психолога щодо того, як установити ефективні сімейні правила користування інтернетом. Спілкування й довіра в родині, очевидно, є найкращим способом захистити дитину від шкідливого контенту. Однак, окрім того, є ще й технічні засоби батьківського контролю - загальна назва додатків, програм і технологічних опцій, убудованих у браузери та операційні системи для обмеження контенту й часу користування інтернетом. Переважна більшість безплатна взагалі або протягом певного тестового періоду. Такі додатки існують окремо або в межах браузерів.

Контроль, убудований у браузери

Почнімо з браузера Google Chrome, який, зокрема, пропонує розширення Adult Blocker, – веб-фільтр, який обмежує доступ дітей і підлітків до певних сайтів. Плагін аналізує контент сайтів на наявність небажаних слів і словосполучень і відповідно блокує їх. Однак навіть якщо плагін вирішить заблокувати сайт після аналізу, а ваше рішення буде іншим, то можна додати ресурс у білий список. Водночас існують і чорні списки, які можна формувати вручну (це можуть бути, для прикладу, соцмережі, якщо ви хочете не допускати дитину до спілкування в них). Adult Blocker захищено паролем, і його значок можна приховати з панелі. Тож це дає змогу приховати від дитини сам факт установлення цього розширення й не дозволяє їй зайти в налаштування та вимкнути плагін.

Аналогічний плагін із тією самою назвою можна встановити і в Mozilla Firefox. Однак цей браузер пропонує й свої, специфічні рішення. Найкращими є два: Glubble for Families та ProCon Latte. Перший цілком безплатний, другий безплатний, але якщо він вам дуже сподобається і ви захочете фінансово допомогти авторові ідеї, то таку можливість відкрито та анонсовано.

Glubble for Families дає змогу штучно створити безпечний інтернет-світ, за межі якого випускати дитину ви поки що не хочете. Glubble дозволяє створити приватну сімейну сторінку, де можна контролювати й підтримувати діяльність ваших дітей в інтернеті. Glubble надає ігри, чат, безпечний серфінг і службу Family Photo Timeline для завантаження, зберігання та обміну фотографіями в інтернеті.

ProCon Latte за своєю дією протилежний: він відкриває весь інтернет, за винятком ваших чорних списків. На відміну від Adult Blocker, він не додає автоматично сайти в список, це треба робити вручну. Лише фільтрує сторінки, використовуючи список недоречних слів та замінює їх зірочками (***). І цей плагін також має захист-пароль, аби дитина не зняла його в налаштуваннях.

Для браузера Opera радять використовувати все той же Adult Blocker, хоча багато користувачів у своїх відгуках стверджують, що цей браузер найгірше працює в аспекті батьківського контролю й пропускає немало проблемних ресурсів.

Програми для інтернет-контролю

Окремо від браузерів існують й інші програми для батьківського контролю.

ChildWebGuardianPro – безкоштовний інтернет-фільтр, який має багато функцій, ідеться про фільтрування змісту, блокування порно, заборону сайтів і загалом доступ до інтернету за графіком, журнал відвідин сайтів, чорні та білі списки. Програма продуктивна в контролі часу. Вона автоматично підраховує час, проведений за комп’ютером, і вимикає його по завершенні ліміту. Розклад можна сформувати самим, наприклад, «можна лише після 16-ї», «можна не більше як 15 годин на тиждень», «можна не більше як годину за раз, із перервою на дві години», «можна у вихідні з 11-ї до 20-ї, але не більше як п’ять годин на день». Якщо дітей кілька, то для кожного є змога робити профіль зі своїми обмеженнями.

Teentor - вітчизняний програмний продукт.  Пропонує функції контролю за часом, який проводить дитина за комп’ютером, віддалений контроль за її діяльністю (зокрема, скриншоти екрана та перелік ресурсів, які відвідувала дитина), перехоплення листування. Програма платна, від 39 до 119 грн на місяць. Ціна залежить від кількості користувачів, за якими треба стежити, і частоти звітування за діяльністю користувача.

 KidsControl 1.6 дає змогу обмежити доступ до певних ресурсів за категоріями: сайти з дорослим умістом, онлайн-ігри, форуми тощо. Є опція встановлення контролю на доступ до мережі по днях та годинах. Окрім цього, програма щодня звітує про відвідані сайти, контролює час перебування на конкретному ресурсі, контролює також обсяг трафіка. Є змога зробити кілька профілів на гаджеті та встановити контроль за кількома членами родини (наприклад, різновікові діти. Є безплатна тестова версія й платна ліцензована.

TimeBoss – програма з акцентом на контроль часу, проведеним за комп’ютером, хоча є опція обмеження доступу до певних папок та файлів на комп’ютері. Та регулювання перебування перед екраном – основна функція. Дає змогу обмежувати час відвідування конкретного ресурсу, наприклад соцмережі ВКонтакті. Доступна в безкоштовній тестовій і платній ліцензованій версії. Одна ліцензія дає змогу контролювати три комп’ютери. Зручна тим, що є можливість її встановити так, аби дитина й не підозрювала про факт існування цієї програми, вона є доступною до редагування лише «Босу»-адміну.

КіберМама допомагає створити графік роботи дитини за комп’ютером та в мережі, включно з обмеженнями щодо доступу до певних ресурсів. Є пробна безкоштовна версія, платну купити поки що неможливо, оскільки першу версію вже не продають, а друга ще в процесі тестування.

Контроль, убудований в операційну систему

У Windows 10 у налаштуваннях системи батьки можуть створювати обліковий запис дитини та керувати ним із будь-якого пристрою просто в інтернеті (забороняти певні сайти, ігри, програми), можуть дивитися історію веб-перегляду дитини, установлювати таймер роботи за комп’ютером (у певних межах уранці та ввечері або загальний ліміт на добу). «У разі потреби дитина може попросити в батьків додатковий час, надіславши автоматичний запит на електронну пошту, - пояснює Іван Іванов, керівник Центру нової освіти, учитель-експерт Microsoft. -  Батьки продовжують час або відхиляють запит просто з електронного листа. Якщо дитині дозволяють скачувати платні програми або ігри з магазину Windows, то можна закинути на рахунок дитини певні кошти й бути спокійним, що більше за цю суму вона не витратить. До речі, програми та ігри, які не відповідають вікові дитини, у магазині не відображатимуться. Усе це аналогічно працює й на смартфонах із Windows 10 Mobile. До того ж можна буде відстежувати місцеперебування дитини».

Однак Іван Іванов наголошує на тому, що, хоча можливостей багато, використовувати їх насильно не варто: краще знайти спільну мову й разом із дитиною узгодити необхідність тих чи інших обмежень. Адже сучасні діти неймовірно прогресивні та за бажання можуть або обійти батьківський контроль, або скористатись іншим гаджетом, де ці функції не ввімкнено.

Безпечні пошуковики

Компанія Google нещодавно запустила пошуковик для дітей Kiddle. У цій пошуковій системі відфільтровано пошукову видачу за умовчанням. Це означає, що під час пошуку діти отримуватимуть посилання тільки на ті сайти, які дібрали редактори пошукової системи. На них гарантовано не буде контенту, неприпустимого для дітей. А якщо дитина введе непристойне слово в пошуковому запиті, пошуковик одразу видасть помилку.

Іще одна пошукова система, створена для дітей, – проект Safe Search Kids. Він використовує алгоритми Google для пошуку та обмежує видачу посилань на сайти, неприпустимих для дітей. Суть дії дуже проста: на базі функції безпечного пошуку в Google розробники зробили ще безпечнішим пошук, видаливши ще низку слів та фраз із переліку дозволених. Автори системи анонсують, що вона є оптимальним рішенням для використання на шкільних комп’ютерах.

Іще один спосіб батьківського контролю – використання спеціальних браузерів для дітей, зокрема для смартфонів і планшетів. Для Android-пристроїв можна скористатися «Дитячим браузером», для Apple-гаджетів – браузером Safe Browser for Education with Parental Controls and Porn Blocking.

Результати дослідження

Американський Інститут сімейної безпеки в інтернеті (FOSI) здійснив дослідження стосовно необхідності батьківського контролю над поведінкою дитини в інтернеті. Результати свідчать: 78% батьків уважає, що інформація з мережі корисна для їхньої дитини, позитивно впливає на її майбутнє, кар'єру та життєві навички. Але водночас вони стурбовані потенційною загрозою від мережі особистій безпеці й недоторканності приватного життя їхньої дитини.

Цікаво, що тільки 36% батьків заявили про те, що їхні засоби батьківського контролю полягають у встановленні побутових правил використання комп’ютера чи іншого пристрою для доступу в інтернет або що все базується на довірі до дитини. Ще 37% батьків зазначили, що використовують відмінні від батьківського контролю обмеження, наприклад, товаришують зі своїми дітьми в соцмережах, вимикають у додатках функцію купівлі послуг чи товарів. Окрім того, 87% батьків сказали, що правила використання інтернету їхньою дитиною вони контролюють достатньо жорстко через установлення обмежень на ноутбуці чи смартфоні: які сайти можуть відвідувати діти (79%), які акаунти можуть мати (77%) і що вони можуть розміщувати в інтернеті (75%).

Дослідження не виявило чіткої тенденції в батьківській думці: позиції розділилися в багатьох аспектах. 26% батьків стверджують, що користь від соціальних медіа переважає шкоду, тоді як 47% певні, що шкода перевищує вигоду; 27% батьків вважають, що шкідливість інтернету й користь приблизно однакові.

У середньому, як довело дослідження, американські батьки купують смартфон дитині у 10-12 років, а орієнтовно у 12 років дозволяють їй реєструватися в соцмережах.

Дослідження довело ще й те, що батьківський контроль над інтернет-поведінкою дитини може стати покаранням або мотивуванням до чемної поведінки. Троє із чотирьох батьків (75%) забрали в дитини інтернет чи обмежили до нього доступ або до соцмереж як покарання за неналежну для онлайн та офлайн поведінку або дозволяли за гарну поведінку більше часу провести в мережі чи щось придбати онлайн.

Цікавим є такий нюанс: іноді батьківський контроль є незайвим не через турботу про дитину, а з огляду на бажання батьків приховати щось про себе, що може стати відомим дитині унаслідок вільного пошуку даних про батьків у мережі. Серед батьків, які мають обліковий запис у соцмережах, кожен п'ятий (19%) визнає, що розміщував у мережі щось таке про свою дитину, через що йому може бути ніяково в майбутньому, коли вона побачить це в мережі. А 10% батьків визнають, що їхня дитина таки просила їх видалити фото чи відео, яке розмістили вони в інтернеті раніше.