МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЩАСТЯ «ЛЮДИНА СТВОРЕНА ДЛЯ ЩАСТЯ, ЯК ПТАХ ДЛЯ ПОЛЬОТУ»: до Міжнародного дня Щастя Кожна людина прагне бути щасливою, або хоча б зовсім не проти того, щоб бодай зрідка, але відчувати такий стан, при якому присутнє почуття найбільшого внутрішнього задоволення своїм власним буттям, повноти і осмисленості життя. Когось це почуття залишає дуже рідко, хтось, навпаки, вже й забув, що може відчувати щось подібне, але бути щасливою людиною здавалося би дуже просто і природно. Увага до питань щастя супроводжувала людство протягом усієї його історії. Про це написано і сказано так багато, що напевно окремо взятій людині не вистачить і усього її життя, щоб ознайомитися з повним переліком думок і міркувань із цього приводу. Однак, у спробі узагальнити цей величезний матеріал, цілком упевнено можна стверджувати, що питання щастя впритул стосується і моментів внутрішньої свободи людини, і зовнішніх факторів, які супроводжують її життя, таких понять як совість і честь, почуття власної гідності. І, навіть, узагалі може бути тісно пов’язане зі, здавалося б, зовсім незначними причинами та обставинами, які у багатьох просто можуть викликати відверту іронічну посмішку. Щастя можна легко втратити або позбутися. А його подальше здобуття або повернення може коштувати людині великих і неймовірних зусиль, забирати неабияку кількість сил та часу. Ураховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН 28 червня 2012 р. прийняла відповідну резолюцію, у якій запропонувала всім державам – членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20 березня. Підтримуючи дану ініціативу, щиро бажаємо всім і кожному бути щасливим! Нагадуємо, що навчитися радіти малому не так важко і під силу кожному з нас. Щастя і радість – це брати-близнюки. Задовольняючись малим набагато легше отримати більше! Люди прагнуть бути щасливими і споконвіку намагаються зрозуміти, як цього досягти. Справа у тому, що щастя для кожного різне, у залежності від особистості людини, від її духовної суті, світогляду тощо. «Навчити людину бути щасливою не можна, – писав А.С. Короленко, – але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна». Григорій Сковорода з ним, мабуть, не погодився би, він намагався учити людей саме бути щасливими, але не такі вже протилежні ці думки: мандрівний філософ передбачав у досягненні щастя момент самопізнання і, навіть, самовиховання. У підґрунті щастя, на його думку, лежать душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і – дуже важливо – уміння розуміти власні бажання і посідати місце в житті, відповідне внутрішнім здібностям. Але останньому вчитись було важко, хоча ідея ніби проста. Не кожен здатен дивитися у власну душу. «Шукаємо щастя по країнах, століттях, – писав він, – а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою». А у народі є, навіть, напівжартівливе прислів’я такого змісту: якщо людина хоче бути щасливою на місяць, їй треба закохатися, якщо на рік – одружитися, а якщо на все життя – знайти роботу до душі. Отже у кожного з нас свої шляхи до щастя і своє його розуміння. Особливо зворушливими є думки дітей про щастя. Ось деякі з них: «Щастя – це коли всі співають. Це щось приємне, гарне, ніжне, чарівне» (Антон, 4 роки); «Щастя – це коли немає страху і ти навчився плавати» (Данило, 7 років); «Щастя – це коли я радію і приїжджаю до бабусі у село. Там є корови, курчата і багато-багато кроликів. Я допомагаю бабусі» (Христина, 6 років); «Щастя – це щось м’яке, добре, ніжне, коли зі мною дружать» (Аліна, 6 років); «Щастя – це радість, це – мій день народження влітку, тому що я росту» (Даша, 4 роки); «Щастя – це коли мами лю своїх дітей, навіть коли вони погано поводяться» (Віра, 8 років); «Щастя – це коли в голові немає ніяких думок. Ось це щастя!» (Тихон, 4 роки); «Щастя – це коли гаряче у грудях й іноді навіть хочеться плакати від того, як гаряче» (Свєта, 6 років); «Щастя – це великий торт і моя собака» (Катя, 3,5 років). Виявляється, наше щастя завжди поруч із нами, його можна знайти у найпростіших речах, які надають нашому життю яскравих фарб. Це приємні розмови з друзями, посмішки рідних, обійми та поцілунки коханої людини, щастя у перегляді старих фотографій, у читанні улюбленої книжки – це не важливо, тому що щастя в самих нас. Ми самі можемо створювати щастя і повинні намагатися поділитися ним із іншими. Тому що, іноді просто посміхнувшись людині на вулиці щирою посмішкою, можна подарувати частинку власного щастя. Наше щастя і наше життя залежить від нас самих!