Є чимало обставин, які ускладнюють життя педагогів нині, коли карантин змусив працювати по-новому. І гаджетів для занять в учнів не вистачає, і немає чіткої технології роботи онлайн, і часу бракує на все… Психологічну втому, а часом вже й «алергію» на роботу люди зазвичай ігнорують. Здається: ось зникнуть усі конкретні матеріальні проблеми — і настрій покращиться. Та, по-перше, жити ж треба вже нині, а по-друге, у якийсь момент емоційне вигорання стане незворотним — і тоді жодні блага не зможуть допомогти.
Останнім часом чимало говорять про розвиток емоційного інтелекту учнів. А як щодо самих учителів? І це важливо не лише для того, щоб стати прикладом для школярів, а й для дієвого захисту від щоденного емоційного навантаження в класі.
Зазвичай на уроках, де діти дізнаються про ази психології, йдеться про управління гнівом та заспокоєння, як поведінка впливає на інших. Уміння розрізняти чужі емоції через міміку, рухи. Тобто акцент у шкільних програмах переважно на контролі. Але в ідеалі це наслідок глибинного розуміння себе. Якщо контроль буде поверхневим, якщо людина знає лише, які емоції треба гасити, а які від неї очікують, вона поводитиметься із собою, як з киплячою каструлею, яку накривають кришкою. Нас вчать, як зробити краще іншій людині, щоб їй простіше було поводитися з нами, але не вчать, як зробити краще собі.
Життєве правило інше: рефлексуйте над своїми почуттями, тобто наполягайте на праві усамітнитися та зрозуміти, що з вами коїться і чого хочеться. І лише коли вам краще, простежте, щоб зберігати позитивну атмосферу.
2. Деталізуйте почуття.Учнів, а тим паче вчителів під час підвищення кваліфікації, майже не вчать розрізняти власні емоції — бачити величезний спектр так само, як ми сприймаємо відтінки кольорів. У початковій школі ще можна побачити, як дітям дають завдання продемонструвати, який у них настрій нині. Для цього вивішують смайлики з різним ступенем усмішки, серйозний, чи з дужкою-ротом, обернутим донизу. Натомість навіть більшість педагогів не можуть точно назвати свої почуття. Дослідження довело, що 21% опитаних у Великій Британії замість почуттів вказують щось інше — «я думаю про…», «вважаю», «мені цікаво», «напруження в тілі». 68% обирають із традиційних семи почуттів (можна порівняти їх з кольорами веселки, які вивчають ще дошкільнята: гнів, сум, страх, радість, відраза, подив, задоволення), а лише 11% мають високий рівень деталізації.У книзі психолога Лізи Баретт з Гарвардської медичної школи «Як народжуються емоції: таємне життя мозку» стверджується: скільки людина знає емоцій, стільки вона зможе відчути на повну силу, а головне — зі стількома й знайде спосіб впоратися. Приміром, якщо вам буває лише сумно — у вас може бути універсальний рецепт щодо того, як покращити собі настрій: наприклад, з’їсти шоколадку. Але якщо ви знаєте, що таке ностальгія, меланхолія, хандра, журба, жаль, сум, смуток, душевний біль, скорбота, розчарування, то без додаткових спеціальних зусиль ви знайдете способи полегшити свій стан — на рівні підсвідомості. Усе навіть гостріше: що менша деталізація в розпізнаванні власних емоцій, то вище ризик емоційних розладів, доводить автор.
3. Назвіть креативно те, що відчуваєтеЛіза Баретт радить два шляхи підвищення емоційного інтелекту: один — більш академічний, другий — більш терапевтичний.Перший варіант: взяти детальний перелік емоцій (завантажити з інтернету) та поглядати в нього, коли дивитеся кіно. І — знаходити прояви різноманітних відтінків, запам’ятовувати назви.Другий кращий тим, що дає змогу вже знизити емоційну напругу. Треба просто дати свої назви різним станам, які регулярно повторюються у вашому житті.На зразок того, як у філіппінській мові є почуття «бажання обійняти те, що видається милим». Або в японській «вдячність з гірким присмаком за надану нам непотрібну послугу» та «розчарування від невдалої стрижки».Як назвати насолоду від влучного питання учня? Це може бути що завгодно: «настрій, як від феєрверка», «яскраво-рожеве почуття», «подібне до насолоди від улюбленої цукерки». А хвилювання на початку уроку? Втому після перевірки контрольних робіт? Дратування, коли під час дистанційного навчання виникають проблеми з інтернетом? Тривогу перед першим вересня за часів пандемії?
4. Зважайте на контекст емоцій.Визнати емоції — це дати собі повніше їх пережити. Здавалося б, а навіщо повніше переживати щось негативне? У нас традиційно вважається, що гнів чи сум треба швиденько сховати, подавити, щоб не псувати настрій іншим. І це частково правильно, особливо для педагога, який не повинен виливати свій емоційний стан на учнів. Але є величезна різниця між тим, як поводитися з емоціями в соціумі і як — наодинці. Це можна порівняти із забороною митися оголеним у публічних місцях, але це не означає, що митися — взагалі шкідливо. Навпаки, це треба робити регулярно, щоб не сталося біди.Тож негативні переживання насправді слід дати собі пережити — і тоді вони значно швидше підуть. Є ще нюанс. Чимало людей знає, що приємні емоції пов’язані з ендорфінами. Але мало хто знає, що негативні емоції супроводжуються викидом гормону енкефаліну — а він, між іншим, зменшує фізичний біль.Важлива навичка — розуміти контекст почуттів і знати, якою людиною ви є, як вас сприймають інші. Здавалося б, це бачення має сформуватися ще в підлітковому віці. Та робота може вплинути на самосприйняття. На жаль, для багатьох людей саме переживання негативних почуттів (особливо таких, як гнів) впливає на самосприйняття. Тобто я почуваю себе злим або думаю, що мене так сприймають інші, бо часто злюся, навіть якщо цього ніхто не бачить. А якщо, приміром, «я як учитель — це хтось злий», інстинктивно хочеться побачити себе в іншій ролі. Так підігрівається професійне вигорання. Тож для початку варто хоча б фільтрувати: коли і через що ви гнівалися, які для цього були об’єктивні поштовхи, як вчинили з почуттями. І тоді, можливо, образ зміниться на «той, хто вміє дати лад своїй злості, коли стреси на кожному кроці».
5. Оцінюйте свій рівень емоційного інтелекту. Якщо робота пов’язана з постійними стресами, як у вчителя, негативні емоції стають звичним явищем. А, як доводить дослідження, оцінка власного IQ зазвичай відрізняється від реальних показників, а оцінка EQ та емоційного забарвлення щоденного життя — ще більше. Причому в першому разі скоріше завищують показники, а в другому — навпаки. Тобто ми хочемо бачити себе розумнішими, ніж є. Але ще цікавіше, що ми вважаємо себе більш негативними та більш безпорадними з власними емоціями, ніж ми є насправді.Розвинений емоційний інтелект захищає від вигорання ще непрямим способом: підвищує задоволення від роботи та успішність вчителя. Вчені стверджують, що більший EQ значить для педагога більше, ніж високий рівень IQ. Він допомагає надихати та будувати здорові стосунки в класі, тож і сам вчитель отримує більше підтримки від учнів у разі несподіваних проблем (скажімо, під час технічних складностей за дистанційного навчання).В Україні не було таких досліджень, але закордонний досвід свідчить, що в кожному класі є в середньому 12 учнів, у яких конфлікти чи серйозні проблеми в родинах (половина з них — з асоціальних сімей), двоє матимуть дефіцит уваги, шестеро — проблемну поведінку, а двоє протягом навчання в школі хоча б один раз страждатимуть від депресії. Усі ці психологічні проблеми дітей падають, перш за все, на вчителя. Тож як у літаку: «кисневу маску» слід одягнути собі, щоб подбати потім про учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар